з порушенням опорно-рухового апарату

 

Актуальною проблемою сучасної соціально-педагогічної теорії та практики є підготовка дітей з порушеннями опорно-рухового апарату до якісної та  послідовної соціальної інтеграції. Дуже важливо в свій час правильно зорієнтувати і допомогти дитині стати на шлях соціалізації. Приділення уваги даному питанню великою кількістю педагогів, психологів, соціологів зумовлене тим, що діти з порушеннями опорно-рухового апарату в сучасному демократичному суспільстві не мають права залишатися на узбіччі соціально-культурних процесів, системи людських взаємин та цінностей. Ці діти мають такі ж права, як і здорові діти, їм необхідно повноцінно навчатися, отримувати загальну освіту та в майбутньому приносити користь суспільству й державі.  Варто зауважити, що при правильному підході до дітей, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом можна досягнути неабияких результатів. Дуже часто з таких з людей, котрі народилися з такою вадою виростають неймовірні вчені, вчителі. Більше того такі особистості мають більше бажання жити і робити , щось для розвитку державих і самих себе, аніж здорові люди.

Сутність готовності дітей з порушеннями опорно-рухового апарату до навчання та виховання в загальноосвітній школі розглядається нами як комплексна характеристика дитини, у якій розкриваються рівні розвитку психофізичних якостей, що є найважливішою передумовою для включення її в загальноосвітнє середовище.

Одним з найважливіших критеріїв балансу стабільності суспільства розглядається підтримка людського потенціалу, який утворює соціальну систему. Мається на увазі не тільки забезпечення відтворення населення, прожиткового мінімуму, здоров'я людей, але і створення умов для їхнього особистісного розвитку. Для осіб з порушеннями опорно-рухового апарату це, в першу чергу, означає надання можливостей для успішної інтеграції, що виступає найважливішим чинником нормального функціонування і стабільності в суспільстві.

Соціальна взаємодія осіб з порушеннями опорно-рухового апарату відбувається на рівні споживання як форми соціальної активності. Тому велику роль в здійсненні взаємодії осіб з порушеннями опорно-рухового апарату відіграє система взаємних очікувань, що пред'являються індивідами і соціальними групами один до одного перед здійсненням соціальних дій. Взаємодія може продовжуватися і стати стійкою, багаторазовою, постійною. Так, вступаючи у взаємодію з колегами, ми знаємо, як вони повинні поводитися по відношенню до нас і як ми повинні взаємодіяти з ними. Порушення таких стійких очікувань, як правило, призводить до видозміни характеру взаємодій і навіть до переривання спілкування. 

, Інтелектуальний розвиток дітей із  порушеннями опорно-рухового апарату характеризується дисгармонійністю: недорозвиненістю перцептивних функцій,  й однобічністю досвіду, що накладає відбиток і на словесно-логічне мислення та мов­лення, які бувають відносно збереженими. Застосуванню на­явних знань і вмінь суттєво перешкоджає дуже нестійка увага та малий обсяг оперативної пам’яті, зумовлені великою  виснажуваністю нервових процесів, низькою працездатністю. Навіть у тих випадках, коли говорять про нормальний інтелектуальний розвиток дитини з порушеннями опорно-рухового апарату, у ньому все одно є чимало слабких ланок, для виправлення та компенсації яких потрібна систематична індивідуалізована педагогічна допомога.

Соціально-педагогічна  робота з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату має ґрунтуватися на засадах соціально-психологічної та педагогічної допомоги, соціальної адаптації та реабілітації.

Професійне інформування та консультування включає в себе забезпечення дітям з порушеннями опорно-рухового апарату вільного доступу до консультаційної допомоги з боку відповідних спеціалістів у використанні різноманітних джерел інформації (описів професій, відеофільмів, аудіо записів, листівок, буклетів, довідників, переліків рекомендованих інвалідам професій і навчальних закладів, де можна їх отримати, медичних протипоказань до засвоєння певних професій, паспортів підприємств та організацій тощо). Всі ці джерела інформації використовуються для допомоги дітям у виборі або зміні професії відповідно до стану здоров'я, нахилів і здібностей, а також з урахуванням потреб ринку праці.

Ефективність професійної реабілітації та трудова зайнятість дітей з порушеннями опорно-рухового апарату значною мірою залежить від якісної психологічної підтримки, професійної орієнтації і їх професійного навчання.

Психологічна підтримка шляхом здійснення психологічної консультації, психологічної корекції забезпечує досягнення оптимального психоемоційного стану інваліда, його гармонізації, сприяє самореалізації особистості.

Професійна орієнтація через надання послуг з професійної інформації й адаптації сприяє особам з обмеженими можливостями у виборі професії, спеціальності, виду трудової діяльності відповідно до стану здоров'я, обдарувань, здібностей, інтелектуального рівня, інтересів, бажань, з одного боку, та потреб суспільного виробництва в працівниках - з іншого. Оскільки для інвалідів звужені межі професійного вибору, їм більше, ніж здоровим громадянам, потрібні послуги з психологічної підтримки та професійної орієнтації. Адже обґрунтований вибір професії с першим важливим стратегічним кроком, від якого залежить ефективність не лише професійної реабілітації, а й майбутньої трудової діяльності. При адекватному виборі професії, спеціальності така людина зможе реалізувати себе в праці, розвивати власний творчий потенціал, підвищувати професійно-кваліфікаційний рівень.

Узагальнення результатів дослідження сприятливих і несприятливих умов для здійснення соціально-педагогічної роботи в мікрорайоні, а також даних соціальної паспортизації класів вимагає розробки основних орієнтирів соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітній школі інклюзивної орієнтації. Кожний освітній заклад інклюзивної орієнтації має створити власні умови для організації соціально-педагогічної роботи.

              Діяльність соціального педагога в загальноосвітньому закладі інклюзивної орієнтації пов’язана з усіма членами педагогічного колективу. Першочерговим завданням роботи шкільного соціального педагога є встановлення зв’язків і співпраці з дирекцією школи, спеціалістами соціальної сфери, які допомагають у методичному та практичному здійсненні корекційної та розвиваючої роботи з учнями з особливими потребами. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвиваючої та лікувально-профілактичної діяльності в закладі інклюзивної орієнтації залежить від узгодженості дій педагога як ключової фігури з фахівцями різного профілю (соціального педагога, спеціального педагога, психолога, медичного працівника та ін.), які входять до складу команди фахівців. Робота цієї команди спрямована на: оцінювання стану розвитку кожної дитини; розробку та реалізацію індивідуальних планів роботи з дитиною з особливими потребами; планування додаткових послуг; аналіз та оцінку результатів спільної діяльності; підвищення рівня кваліфікації членів команди.

Перспективними можуть бути також дослідження щодо створення відповідної системи підготовки соціальних педагогів для роботи з дітьми у  яких присутні порушення опорно-рухового апарату та розроблення методичного забезпечення їх соціально-педагогічної діяльності. Проте кожен з нас має бути чесним перед собою. На даний момент діти, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом знаходяться в великій небезпеці. Вони оточені агресивною поведінкою та байдужістю оточуючих. Важливо знайти правильний підхід до таких дітей. Обов’язок людства-це продуктивний діалог з дитиною, що має проблеми з опорно-руховим апаратом, розуміння внутрішнього світу та розмова мовою любові. Адже ще Мати Тереза говорила: «Любов не може існувати сама по собі, тоді вона не має жодного значення. Любов потрібно застосовувати в дії, а ця дія і є служінням».